10 років тому, 3 березня 2010 року, перестало битися серце нашого вчителя і друга Артура Ваграмовича Мартиросяна. Але справа його живе і ми продовжуємо розвивати все, що він починав. Ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати…